Мовчазні діалоги

* * *

Нас більш, як сім мільярдів.
Більш, як сім!
Але усіх Всевишній пам’ятає.
Дарує дощ і грішним, і святим,
І кожен ранок днем благословляє.

І кожному знаходить Він тепло,
І в кожне серце совістю постука,
Яке вже, може, й цвіллю поросло,
І кожному простягне вчасно руку.

Із лона матері і до сивин
Усіх Він бачить, всіх нас пам’ятає.
…А в мене Бог лише один,
І Того я невдячно забуваю.

Прости мені — я, грішний блудний син,
Твоїй любові руки простягаю…