Мовчазні діалоги

* * *

Болить...

За все болить...
За добре і не дуже,
За край, пропахлий димом лихоліть,
За мій народ, за голі, ниці душі,
За вимираюче село
Болить.

Болить за птаху, спутану мазутом.
Чорнобиль в грудях здавлено хрипить.
Несу той біль, несу тяжку покуту.
Пече в душі... Пекельно так...
Болить...

І за людей, безбарвних та байдужих,
Чиє сумління в закуточку спить,
Що аж хропе. За сміття та калюжі
На вулиці, в житті, в думках
Болить...

Коли брат з братом чубиться за межі,
Аж мороком вкривається блакить,
За поцілунок Юди і ведмежі
«Братерсько-дружні» послуги
Болить...

Коли цинізм із підкупом на троні,
Як брехуни до правди кажуть: «Цить!»
Коли закони служать беззаконню,
А крадії — в законі…
Як болить!..

Болить, коли безбожні служать Богу
І як дитина батька жити вчить,
Коли сліпий веде в «кудись» сліпого,
Коли ніщо нікому
Не болить.

Болить?
А може, Господи, так треба?
А може, це в мені кричить
Не мій, а біль самого Неба,
Якому більш за всіх болить!