Мовчазні діалоги

Срібний ювілей

Тій, яка зробила мене щасливим

І знову серпень.
      Повнозріле літо.
Пройшли жнива,
      втомилась спека днів.
Вже лелечатам
      крила гострить вітер
І вереснево
      обрій зажовтів.

І сріблять скроні
      срібні роковини.
Ще тільки серпень.
      Літо ще. Але…
Вже осінь
      визирає із-за тину
І через внуків
vвістку срібну шле.

Ще пахне травень
      першим поцілунком,
Бринить ще літо
      щебетом дітей,
Ще серце б’ється
      в грудях рівно й гулко,
А двадцять п’ять
      вже тут, біля дверей.

Ще тільки серпень.
      Завтра буде осінь:
Багата, щедра, срібно-золота.
Нехай приходить,
      хай гримлять ще грози.
Життя іде,
      ще буде просинь,
Коханням ще
      вколосяться літа.