Збірка "Дзвони вічності"

* * *

«Немає часу», — кажем, біжучи.
«І знов не встиг», — зітхаєм гірко.
Ще віск не скапав зі свічі,
А вже закінчена сторінка.

Не всім вдалось допомогти,
Не всіх ще встигли полюбити,
Не всі ще скарби віднайшли,
Ми ще не встигли просто жити.

Не все зробили так, як слід.
Не всі зірвали в полі квіти.
Ще ніби вгору йде політ,
А встиг уже і посивіти.

Ще стільки планів в голові,
Ще мрії множаться роями.
От тільки руки «неживі»,
Й чомусь не спиться вже ночами.

Не всіх зігріли ще теплом,
Гнізда як слід не збудували,
А пташенята — на крило
Давним-давно з гніздечка стали.

Уже і зморшки до лиця,
І крок ступить немає сили.
Вже стука вічність у серця
Холодним подихом могили.

На жаль, закінчився ліміт,
Й за всю свою життя дорогу
Уже давати треба звіт.
…А ще не встиг зустрітись з Богом.