Михайло МИХАЙЛЮК

Послання
Зі мною, Боже, будь
Мова і думки

Послання

Летить життя порожняком:
Ні доброти, ні злості.
Ти шкірою — неначе слон,
Хоч в тебе людські кості.

Тебе ніхто не зачіпа
І ти не зачіпаєш,
І тільки тим ти дорожиш,
До чого потяг маєш.

Та в ньому цінності нема,
Твій потяг тобі шкодить,
І зводить інколи з ума
Фальшива насолода.

Хоч ти й не слухаєш мене,
Кажу тобі я знову:
Без Господа життя сумне,
Нечиста навіть мова.

Є справжні друзі, як брати,
Ти з ними подружися,
Живого Бога щоб знайти,
До Нього притулиться,

Йому подяку принести
За всі Його творіння,
Із Ним лихе перемогти
І в Нього взять спасіння.

Не будь для Господа чужим,
В гріхах своїх покайся.
Коли ти будеш жити з Ним,
Одержиш вічне щастя.

Для всього є в людини час,
Якщо вона не мертва.
Щоб свят новий в тобі почавсь,
Ходи  постійно в церкву.



Зі мною, Боже, будь

Звіряю власні кроки я з Христом,
Хоч інколи мені це не вдається,
Бо прикрощі беруть мене в полон,
І невдоволення заходить в серце.

Але згадаю Божії слова,
Не втішені ніким Його страждання —
І кров Христова прикрощі змива,
Й приходить спокій й чисті поривання.

Ісус мої всі прикрощі забрав,
Поніс їх у стражданнях на Голгофу,
Щоб це я назавжди запам’ятав,
І повнився Його любов’ю.

Допоможи, Ісусе, хрест нести,
Коли впаду знеможений, безсилий.
Ще ближче дай до тебе підійти,
Не дай мені скотитися в могилу.

Від мене гріх усякий віддали,
Хай прикрощі мене не захитають.
О господи, терпінням наділи,
Зі мною будь, коли Тебе втрачаю.



Мова і думки

Інколи кажу не те, що хочу,
А сказав, то жаль мене бере.
Адже прагну світла, а не ночі,
Ніч духовна хай навік помре.

Із думками легше воювати,
Що ідуть до серця з темноти.
Можу Божим світлом їх прогнати
І у Дусі Божому зрости.

Важче слово погасити словом,
щоб при цьому чаду не було.
Хай же чиста й світла буде мова,
Виганяймо з неї чорне зло.