Поза збірками

* * *

Днями в Устилузі вкрали бронзове погруддя Стравінського,
яке було встановлене біля садиби-музею його імені.
З газети.

Стравінського украли в Устилузі.
Банальна річ. Метал тепер в ціні.
Лиш п’єдестал, як пам’ятник хапузі,
Й потоптані, зневажені пісні.

Носила доля по чужих дорогах,
В чужих полях ловив чужі вітри.
О, як кортіло серцю хоч на трохи
Вернутися до рідної гори!

І ось — удома. Знову в Устилузі.
Нехай по смерті, але — повернувсь!
Будинок рідний, рідна тиша в лузі.
Погруддям вічним в бронзу обгорнувсь.

І ось — украли. Вимір — в кілограмах.
Що їм на світ прославлене ім’я.
Здали у брухт. І музика бедламу
Враз обірвала пісню солов’я.

От тільки зрозуміли чи нещасні,
Що він, митець, живе поверх віків?
Вони ж здали у брухт
                            нікчемну совість власну,
Немов Христа — за жменю мідяків.