Публіцистика

Чи росте едемське дерево?

Якось колега, прийшовши на роботу, поділилася розповіддю про п’ятирічну доню.

Допитливе дівча, напевне, обдумуючи біблійні історії, несподівано задала матері запитання, яке дорослим навряд чи прийшло б у голову. У будь-якому разі я ніколи про таке не задумувався.

— Мамо, а чи росте зараз десь на землі дерево, з якого зірвали плід Адам з Євою?

Погодьтеся, запитання нестандартне і не одразу зорієнтуєшся з відповіддю. Тож не дивно, що розгублена мама вирішила за краще відправити доню до тата.

А й справді: чи є десь зараз знамените дерево пізнання добра і зла? Вважаю, це не просто наївне дитяче запитання, над ним варто було б замислитися і дорослим.

З Біблії ми добре знаємо цю історію. Сам образ едемського дерева в усі часи і серед усіх цивілізацій — від юдейської релігії і до сучасного атеїзму — набув переносного і досить широкого значення. Це дерево стало образом спокуси, неслухняності, причиною первородного гріха і об’єктом, на який мимоволі скидали усі людські гріхи.

Едем уже в далекому минулому. Але наслідки необдуманого вчинку наших прабатьків ми відчуваємо й донині. Іншими словами, ми через кров і плоть, успадковану від наших, м’яко кажучи, несвідомих прабатьків, причетні до цього дерева. А от чи існує воно сьогодні? Існує, люди добрі. І ми кожен особисто несемо не менш велику відповідальність перед Богом щодо цього дерева, як Адам з Євою. Звичайно, ми не можемо тепер вказати точні географічні чи кліматичні координати цього чуда природи, бо дорога до Едему вже тисячоліття закрита для нащадків неслухняного прабатька. Але це дерево росте у серці кожної людини і Творець пильно дивиться, як ця людина поводиться у своєму сердечному саду.

Як ми зауважили, дерево пізнання добра і зла було не просто фізичним об’єктом, який ніс у собі певну загрозу. На відміну від представників рослинного світу, які несуть потенційну небезпеку для оточуючих через свою отруйність чи можливість фізичних поранень, це дерево було гарне, приємне, і його плоди, я вважаю, досить смачні. З фізичної та смакової точки зору воно було навіть кращим від усіх інших представників зеленого світу. У цьому дереві була захована внутрішня, духовна суть, яка була набагато важливіша його зовнішніх якостей. Це був символ слухняності Творцеві, порушивши яку, людина втрачала охорону та прихильність Творця. Ми не знаємо достеменно Божих задумів, чому Він вчинив саме так, посадивши оте дерево у саду, але розуміємо, що Господь хотів вберегти людей від чогось поганого. Бог знав, що у Всесвіті є добро і зло. Перше Він подарував Адамові, даючи можливість насолоджуватися життям у Едемі, від другого хотів вберегти, щоб не захмарювати цього життя. Але, будучи Богом Справедливим, Він залишає людині право вибору. Як вона ним скористалася, ми добре знаємо.

І от ми втратили Едем, втратили щасливе та безтурботне життя. Натомість, тепер ми знаємо, що таке добро і зло. Зачекайте, чи так уже ми й справді знаємо? Адам не розумів у той відповідальний момент, що змій-сатана за своєю суттю є брехуном. І його запевнення, що Адам стане як бог, розуміючи що таке добре і що таке погано, є ні чим іншим, як елементарною брехнею. На жаль, не стали ми ні розумнішими, ні кращими, ні добрішими. Більше того, ми втратили почуття добра, яке було закладене Творцем у нашу сутність і ми стали злими і змарнованими за своєю суттю. Ми сьогодні набагато краще знаємо що таке погано, аніж те, що добре.

Розповідають, що колись один вельможа вирішив на практиці переконатися в тому, що зло приходить у життя людини через зовнішні чинники. Тобто, коли новонароджену людину з дитинства позбавити впливу поганого оточення, вона виросте тільки доброю. Він відібрав кількох новонароджених дітей, побудував для них окреме приміщення і повністю ізолював від навколишнього світу. Через роки, коли ці діти виросли, його чекало гірке розчарування: добра як не було, а зло, від якого оберігали тих нещасних, десь саме взялося у їхньому житті...

Песимістично, скажете ви. Що ж нам залишається сьогодні робити? Плисти за течією бурхливим потоком світового зла, який викликали наші прабатьки? Бо ж усі намагання філософів та мудреців усіх часів зрозуміти сутність добра і зла, втілити в життя справедливість та гармонію терпіли фіаско. Чомусь усіма добрими намірами, виявляється, вимощується дорога в пекло. Невже ми втратили все? Зовсім ні. Бог, згідно Своєї справедливості, вигнав Адама з Євою з Едемського саду, але не відігнав від Себе. І хоча у людську свідомість, плоть і кров прийшло зло, воно не змогли остаточно зруйнувати добра, яке Творець заклав у людську сутність. Воно живе й досі у серці кожної людини, постійно подаючи сигнали через обставини, совість, через Божі відкриття, Боже Слово. Але найгучніше цей голос добра прозвучав через Божого Сина Ісуса Христа, Який залишив славу і велич неба, щоб на злу, грішну землю принести промінчик добра. І щоб цей промінчик у серці кожної людини перетворився у яскраве полум’я, яке сильніше від будь-якого зла та неправди. Хоча людина і втратила незалежність, віддавши себе дияволові та злу, Бог залишив дерево пізнання добра і зла у серці людини, тим самим даючи право вибору. Сьогодні перед кожним жителем планети стоїть той же вибір, що і колись перед Адамом. Але якщо адамів вибір приніс йому смерть, сучасна людина може вибрати життя. Біблія про це каже: «Було тобі виявлено, о людино, що добре, і чого пожадає від тебе Господь, нічого, а тільки чинити правосуддя, і милосердя любити, і з твоїм Богом ходити сумирно» (Михея 6:8). «Сьогодні взяв я за свідків проти вас небо й землю, життя та смерть дав я перед вами, благословення та прокляття. І ти вибери життя, щоб жив ти та насіння твоє» (5 Мойсея 30:19).

Диявол і до сьогодні обманює людей. Він на чорне каже біле і на біле — чорне. Він нашіптує людям брехню про те, яке солодке і приємне зло. Він пропонує людині сумнівні насолоди і переконує, що погане, не таке вже й погане. Але люди, які слухають його, чомусь не знаходять у цьому заспокоєння. Десь у глибині сердечного саду, у заростях бур’янів та тернини лагідно шелестить дерево пізнання добра і зла і пропонує зцілення від сумнівів та тривог, від зла та гріха. І блаженний, хто скуштує плодів цього дерева. «Ісус же сказав їм: Я хліб життя. Хто до Мене приходить, не голодуватиме він, а хто вірує в Мене, ніколи не прагнутиме. Я хліб живий, що з неба зійшов: коли хто споживатиме хліб цей, той повік буде жити. А хліб, що дам Я, то є тіло Моє, яке Я за життя світові дам» (Ів.6:35,51). Голос Божий і є тим голосом добра, який хоче повернути нас до втраченого Едему. І не просто повернути. Той, хто через Ісуса Христа вибере добро і життя, буде мати право на плоди ще одного дерева, яке росло у втраченому раю. Про це говорить остання сторінка Книги добра і життя: «Посеред його вулиці, і по цей бік і по той бік ріки дерево життя, що родить дванадцять раз плоди, кожного місяця приносячи плід свій. А листя дерев на вздоровлення народів» (Об. 22:2). І «блаженні, хто випере шати свої, щоб мати право на дерево життя, і ввійти брамами в місто!» (22:14).

Сьогодні, друже, ти стоїш перед деревом добра і зла. Перед тобою широка дорога зла та неправди, обману та лицемірства і вузька стежина добра, яка веде у життя вічне. Твої прабатьки зробили неправильний вибір. А який вибір зробиш ти?

Назад

 

   "  "