Публіцистика

За плодами їхніми...

Біблія, що писалася щонайменше дві тисячі років тому, розповідає не лише про те, що було актуальним на той час, вона багата описами часів, які називає «останніми». Ми не знаємо, коли розпочнуться (чи, може, вже розпочалися) оті «останні часи», але їхні чіткі ознаки можемо спостерігати вже зараз. Тих ознак є дуже багато, про них попереджували як Христос, так і апостоли у своїх посланнях. І однією з найбільш небезпечних і яскравих ознак буде поява людей, яких Ісус назвав «фальшивими пророками».

Хто вони? Це люди, які називатимуть себе християнами, сповідуватимуть Христову науку. Більше того, вони будуть духовними служителями: пастирями, пророками, проповідниками, людьми, які вестимуть за собою інших. Вони, здавалося б, навчатимуть біблійних істин, свідчитимуть про живого Бога, але насправді це будуть служителі диявола, вовки в овечих шкурах. У такій іпостасі вони набагато небезпечніші від того ворога, якого легко розпізнати здаля. Вони були вже в першоапостольській церкві, про що читаємо у Діях святих апостолів та в посланнях апостолів. Але особливо активними вони стануть в останні дні. Їх буде важко розпізнати, бо вони говоритимуть від імені Бога, іменем Ісуса виганятимуть демонів та творитимуть чудеса. Здавалося б, як простим людям розпізнати їх, адже маскування під «овечок» буде дуже ретельним?

Ісус, попереджуючи про таких людей, дав добру пораду, як розпізнати цих лжепророків. На жаль, чимало віруючих нехтують тією простою порадою, спокушуючись ефектними діями згаданих «духовних» діячів. Часто за лжечудесами, лжерекламою, запальними проповідями, закликами до емоційних проявів та незвичними духовними переживаннями прихильники таких «пророків» не бачать ознаки, яка кричить дуже голосно. І називається вона дуже просто: ПЛОДИ. Христос каже: «Я розповідаю вам про отих небезпечних вовків в овечих шкурах, але ви не бійтеся помилитися, їх легко розпізнати: за їхніми плодами пізнаєте, хто вони насправді».

Так, цей простий життєвий закон досить ефективний. Без допомоги спеціальних наукових досліджень ми ніколи не можемо сказати яким є те чи інше дерево: хорошим, корисним чи небезпечним для людини. Є лише один простий спосіб дізнатися про це: дочекатися плоду. Саме плід характеризує, якими є рослина, кущ чи дерево. Листя і навіть цвіт можуть бути дуже гарними та привабливими, але не вони визначають корисність культури.

Те ж саме і в духовному житті. Як би гарно не говорили проповідники, якими б ефектними не були їхні служіння, як би захоплююче не виглядали чудеса та знамення, остаточну відповідь можуть дати лише плоди цих людей. Що мається на увазі під плодами?

Перш за все, чи приносить їхня діяльність користь для Церкви. Чи будує це Церкву, чи, може, ділить її, рве на шматки? Чи люди отримують справжнє покаяння та спасіння, чи лише звільняються від зовнішніх ознак гріховності? Чи вчення проповідників не суперечить Слову Божому? Чи приносить це славу Богові, чи самому проповідникові?

І головне — чи живе сам проповідник так, як цього вимагає Біблія? Чи його особисті плоди є добрими? Чи є він зразковим християнином, громадянином, чоловіком, батьком, братом, сусідом? Не його слова та чудеса, а щоденне практичне життя кажуть оточуючим, хто він є насправді. «Чи може погане дерево приносити добрий плід?» — запитує Ісус. Та, звичайно ж, ні! Інколи, правда, можна зімітувати хороші плоди, як це можна бачити на прикладі яскравих муляжів у супермаркетах, але варто лише взяти їх в руки — відразу стає все зрозуміло.

На жаль, самі християни сьогодні мало звертають увагу на життя відомих та популярних служителів. Їх настільки боготворять, що за яскравою зовнішньою обгорткою не бачать гірких плодів, які виростають у житті лжепророків. І навіть якщо щось «вилізе» назовні (бо ж шила в мішку не сховаєш), на це звертають мало уваги. Мірилом «духовності» стають зовнішні ефектні ознаки, але не плоди. Нині стало популярним вчення про те, що гріх когось судити, а тим більше «служителів-помазанників». От і виростають плоди, які Слово Боже називає «ділами плоті». А це є головною ознакою того, ким є людина насправді. Бо хороша яблуня родить смачні яблука, дичка — терпкі та непридатні плоди, а однойменний кущ — вовчі ягоди.

Люди можуть не помічати поганих плодів лжепророків і далі йтимуть за ними. Але в кінцевому результаті «усяке ж дерево, що доброго плоду не родить, зрубується та в огонь укидається (Мт. 7:19). Божий присуд такому дереву вже винесений. Але гірко, коли послідовники таких учителів, наївшись гірких плодів свого вчителя, самі хворіють і йдуть дорогою, яка закінчується в огні.

Апостол Яків, роздумуючи на цю тему, ставить читачам те ж саме риторичне запитання: «Хіба може, брати мої, фіґове дерево родити оливки, або виноград фіги?» І дає мудру пораду: «Хто мудрий і розумний між вами? Нехай він покаже діла свої в лагідній мудрості добрим поводженням! А плід правди сіється творцями миру» (Як. 3:13,18).

Назад

 

   "  "