Мовчазні діалоги

Голодомор-33

«Попіл Клааса стукає в моє серце»
Шарль де Костер

«Ми пам’ятаємо!»
«Я пам’ятаю!»
Напружений ритм білих строф…
Холодною ковдрою сніг огортає
Поля українських голгоф…

          «Я пам’ятаю…»
          Пробач, Україно,
          Не можу сказати тих слів…
          Бо ж пам’ятаю поля білопінні
          І ситу турботу батьків.

          Я пам’ятаю шкварчання яєчні,
          Жбан молока, пироги.
          Як в апельсинову ніч новорічну
          Зиркали в шибку сніги.

          Я ж із родиною в хаті багатій
          Вечір багатий чекав
          І подарунки від мами і тата…
          Я пам’ятаю…
          Завжди пам’ятав…

          Тільки от попелом б’ється об груди:
          «Мамо, дай хліба…» — «Нема…»
          Вперлася в небо крива амплітуди
          Болю людського…
          Зима…

«Ми пам’ятаємо!»
«Я пам’ятаю!»
Свічки́…
І — буденність розмов…
Пробач, мій народе,
Пробач, рідний краю,
Що легковажно сьогодні ступаю
На попіл вкраїнських голгоф.