Публіцистика

Сатурн, що пожирає своїх дітей

«Революція — це Сатурн, вона пожирає власних дітей» (Приписується Жоржу Дантону).

Проблема батьків та дітей існувала, напевне, ще з часів біблійних праотців. Її суть стисло можна виразити такою фразою: «Батьки завжди намагалися прищепити дітям свої моральні принципи та норми поведінки, діти ж завжди цьому чинили опір, щоб жити і діяти за власним розсудом». Точка зору батьків: «Яка ж ця молодь неслухняна!», точка зору дітей: «Які ж ці батьки відсталі!» В різні часи ця тема була по-різному актуальною, по-різному болючою, але, разом з тим, вважалася чи не вічною: мовляв, скільки буде існувати світ, стільки ж існуватиме й проблема. Донедавна так думав і я. Але двадцять перше століття поставило все з ніг на голову. Тепер ролі перемінилися, особливо батьків: нині ВОНИ змушують дітей відступати від загальноприйнятих норм та правил поведінки. Причому роблять це відкрито, грубо, цинічно нехтуючи моральними цінностями, якими жили десятки поколінь, нехтуючи думкою мільйонів своїх співгромадян і навіть здоровим глуздом.

Поки що таких батьків меншість. Але вони при владі. І їхні слова та вчинки подібні до вірусу, який заражує усіх оточуючих. І їхня кількість збільшується в геометричній прогресії. Їхні закони змушують приймати їхню філософію навіть тих, хто з цим не погоджується. А це вже диктатура. Диктатура маразму.

До речі, диктатура у більшості випадків приходить унаслідок революцій. Як колись славнозвісна «диктатура пролетаріату», ця також народилася революцією. Сталося це майже 50 років тому. Передумови для так званої «сексуальної революції 60-их років» виникли значно раніше. У 20 столітті на арену виходять дві головні тенденції: боротьба за демократію та боротьба за незалежність. Незалежності та поваги до себе вимагали усі: жінки та раби, колонії та племена, республіки та монархії. Церква катастрофічно втрачає владу та вплив. Останній удар по так званій пуританській моралі завдала Друга світова війна. Вона зруйнувала не лише міста та економіку, вона зруйнувала людський світогляд та віру в добро. Якщо старші ще намагалися жити по-старому, діти в умовах зруйнованої економіки не бачили потреби у старій моралі, яка до того ж, на їхню думку, не відповідала на головне запитання: «Чому так сталося?» Молоде покоління вирішило жити по-своєму. І особливо яскраво це виявилося у сексуальній сфері. Життєвим кредо стали девізи: «Задовольни свої бажання!», «Живи сьогоднішнім днем!» Були відкинуті усі попередні табу щодо сексу. Вільне кохання стало модним, офіційний шлюб — застарілим, контрацептиви — обов'язковими. Широкого поширення набуває рух «хіпі» як протест проти будь-якої моралі та впливу старших. Невід'ємною частиною революції 60-их стають рок-н-рол, «Бітлз», наркотики, розпуста, нудизм.

Далеко не всі були в захваті від таких нововведень. Але революція відбулася. І вона перемогла. Перш за все у людській психології. Те, що вважалося у 60-их роках одним прогресивним та революційним, іншим — диким та непристойним, вже у 80-90-их стає звичним та нормальним. Тепер активними членами суспільства є саме ті колишні революціонери та їхні діти, виховані новою мораллю. Багато хто з них при владі. І зараз ми у повній мірі бачимо плоди сексуальної революції. Але один плід виявився несподіваним. Ще не всі його побачили та усвідомили. Але він жахливий. Як для самих революціонерів, так і для усього суспільства.

Згадаймо ще одну революцію — Французьку. Наприкінці 18 століття вона була символом прогресу та щасливого майбутнього. Під її знамена ставали найбільші уми Європи. Вона обіцяла хвилюючі зміни та неймовірні можливості. Але тріумф був недовгим. Надто багато протиріч було у філософії французької революції, наслідки — абсолютно непередбачувані. Епіграфом цієї революції можна сміливо поставити слова одного з її лідерів — Жоржа Дантона, якого відразу ж після її перемоги його ж співтовариші повели під гільйотину. Кажуть, перед смертю він сказав свою знамениту фразу: «Революція — це Сатурн, вона пожирає власних дітей». (Сатурн, древньоримський бог землі, був відомий тим, що, боячись втратити владу, ковтав своїх нащадків).

Несподіваним наслідком сексуальної революції 60-их років стало те, що і вона стала пожирати своїх дітей. Якщо раніше батьки хапалися за голови, дивлячись на «подвиги» дітей, сьогодні хапатися немає кому: вони самі штовхають їх на «подвиги», змушують жити, думати та поступати не так, як до цього. Батьки самі кажуть молодому поколінню: «Не звертайте уваги на ту застарілу мораль, вона принижує вашу гідність. Ви і тільки ви маєте право вирішувати, як вам жити».

Натрапив якось в інтернеті на один відеоролик, який не дає спокою ще й досі. Пісня-кліп називалася «Два тати» і прозвучала в одній нідерландській дитячій передачі. У залі перед сценою зібралося кілька сотень дітей. Ведуча запитує: «Діти, а хто прийшов сюди з татом?» Отримавши відповідь, знову запитує: «А хто з двома? Ніхто? А от у Теренса є два тати. Справжніх. І він зараз про це розповість». І хлопчина років десяти життєрадісно починає пісню-розповідь про те, що живе він з однорічного віку з двома татами. З ними йому чудово, все, як у звичайних сім'ях: один тато уроки перевіряє, другий одежу пере, коли захворіє — обоє турбуються за здоров'я, ввечері усі разом дивляться серіали. Така собі сімейна ідилія. «В мене два тати, справжніх тати, — із захопленням виспівує хлопчина. — Часом пестять мене, часом суворі, але в нас все о'кей». Правда, є деякі проблеми в школі, друзі сміються з нього, він не ображається. «Це незвично, але нормально», — як ні в чому не бувало знизує плечима юний співак. «В нього два тати, справжніх два тати…» — захоплено притопуючи та плескаючи в долоні підхоплює малеча. Зал у захваті…

А тепер зовсім свіжі новини. У Великобританії 12-річному хлопчику дозволили змінити стать. От відчув він, що народився не тим, ким треба. Ну, помилка природи, дівчина він, дівчина! Що в такому випадку повинні зробити нормальні батьки? В різних суспільствах, в різних століттях по-різному, але можна звести до стандартної фрази: «Та взяти б добру лозину…» Але тільки не в сучасній, толерантній Європі. Там тато з мамою лише зраділи: «Добре, синоч…, ой, доню! Ми платимо, швидше до хірурга». Швидко змінили ім'я, привели до школи — і представник влади на загальношкільному зібранні попередив, що той, хто звернеться до неї (чи нього) як до хлопця, буде відповідати згідно закону. Шкільне керівництво навіть окремий туалет для героя обладнало.

Але ще більша сенсація сталася з 8(восьми!)-річним Джої Ромеро зі США, який нещодавно офіційно став дівчинкою Джозі. Найближчим часом його чекає спеціальна операція. Батьки поки що з гордістю позують фотографам та телевізійникам.

Хтось скаже: «В сім'ї не без виродка». Справа в тім, що виродками тепер вважаються ті, хто не приймає сучасної моралі. Більше того, згідно законодавства деяких держав, вони є злочинцями. Скажімо, у Каліфорнії батьки тепер не мають права виховувати своїх дітей, як їм хочеться. Про це повинна подбати школа. А школи відтепер, згідно підписаного губернатором закону, зобов'язані щорічно святкувати «День Харві Мілка». Хто він такий? Гомосексуаліст, педофіл, збоченець, борець за полігамні відносини, безсоромний брехун та вульгарист, перший гей, який посів високий державний пост у штаті і який через свій спосіб життя був застрелений. Нині він національний герой та приклад для наслідування.

Гріх завжди був гріхом. В усі часи і за будь-якої політики. Але якщо раніше старше покоління, яке традиційно вважалося більш консервативним від молодшого, було стримуючим фактором у поширенні гріха, то тепер все стало навпаки: батьки самі розбещують дітей ще з дошкільного віку. А правильніше було б сказати — ґвалтують. Бо як інакше назвати примусове вбиття в дитячі голови моралі сексуальної вседозволеності і так званої толерантності?

Сатурн політичної революції на фоні Сатурна революції сексуальної постає милим ягням: той поїдав переважно своїх дітей-революціонерів. Сатурн 21 століття добрався до дітей справжніх. І його апетит страшенний. Він не терпить заперечень чи протистояння. І найбільше його дратує Церква. Хоча… Хоча не дуже він боїться її. Окремі ієрархи Церкви аплодують отим нововведенням. Освячують гомосексуальні шлюби. Висвячують священиків-гомосексуалістів. У Церкві є чимало таких, які обома руками «За!» І це найстрашніше.

Якщо колись батьки намагалися захистити дітей від впливу світу, від розбещення, то тепер потрібно дітей захищати від батьків. Але хто буде захищати?

Ще якихось років 15-20 я б ніколи не наважився піднімати таку тему, тим більше у християнському виданні. Тепер, вважаю, було б злочином мовчати. Тим більше, що маразм толерантності ще не захопив Україну. Але це лише питання часу. Тому наші церкви, наші батьки, наші діти повинні бути готовими до всього. Не тішмо себе тим, що в наших церквах «такого ще немає». Содомські бацили вже є у суспільстві, в розумі, в планах політиків. Вони з шаленою швидкістю розповсюджуються через інтернет та мобільні телефони, через телебачення та пресу. Чи буде Церква готовою стати на захист своїх дітей? Відповідати тобі, читачу.

І — молитися. За Церкву. За Україну. За свою родину.

P.S. Коли матеріал вже був підготовлений до друку, в інтернеті я натрапив на український (!) сайт, який настільки шокував мене, що важко щось коментувати. Ця сторінка створена для «християн нетрадиційної сексуальної орієнтації». Подаю текст, який розміщений на головній сторінці сайту.

«В главном — единство, во второстепенном — свобода, во всем — любовь». Св.Августин.
Мы христиане Украины «нетрадиционной» сексуальной ориентации и им сочувствующие не зависимо от их конфессиональной принадлежности обращаемся для совместного общения, молитвы, взаимопомощи и поддержки. Миссия: Социальная адаптация геев, лесбиянок, бисексуалов и трансгендеров в христианской среде.
Мы верим, что сексуальная ориентация есть богоданный компонент человеческой личности, а любые попытки её изменить — есть прямое вмешательство в план Божий для конкpетного человека.

Мы приглашаем гомосексуалов, лесбиянок, бисексуалов и трансвеститов, которые стремятся к интеграции их духовности с их сексуальностью, в полной мере участвовать во всех аспектах жизни в Церкви и обществе.

Що ж, з коментарів напрошуються лише слова апостола Павла: «перевернутий розум».

Назад

 

   "  "