Збірка "Дзвони вічності"

Життя

Дзвінкий дитячий сміх, як в темряві іскрини,
І мати, що голубить із ніжністю дитя,
Блакить твоїх очей і перші кроки сина —
              Це є життя!

Щоденний гніт турбот із присмаком невдачі,
І щастя синя птаха втече без вороття.
І крає біль розлук, і серце тихо плаче —
              Таке життя...

Як розпач тисне груди і втрачена надія,
А все святе й натхненне — розірване шмаття,
Одна лишень могила, здавалося б, зігріє —
              А як життя?..

Іскриться сонце в росах. В яру дрімає тиша.
Життям буяє ранок. Увись думки летять.
Не хочу помирати, а вічно жити, жити!
              Але — нема життя...

Бреду поміж полів, де перепели плачуть,
Вслухаюся у тишу, вслухаюся в життя.
О, як моїй землі, зчерствілій та невдячній,
              Потрібне каяття.

Вертатися в Едем! Назад в Едем вертатись,
Де нитка обірвалась і впало небуття.
...А там вогненний меч Господнього прокляття
              Закрив життя.

Смертельно-чорний жах заслав Череповище:
Тут враз життя і смерть зійшлися на мечах.
Та відблиск неба видно чіткіше все і ближче
              В моїх очах.

«Я є Дорога й Правда! — з глибин віків лунає.—
Я є Первопричина усякого буття,
Прийдіть усі до Мене, Моя Любов втішає —
              Я є Життя!»

З надією на вічність, із вірою в безсмертя
Вдивляюся у небо.
Лелеки ген летять...
Десь там моя Вітчизна, дарунок милосердя.
              Лиш там — Життя!

Назад

 

   "  "