Збірка "Дзвони вічності"

* * *

Дрімає річка. Всюди тиша.
Туман над травами лежить.
Травнева нічка. Хто опише
Її захоплюючу мить?
Хто може словом передати,
Красу казкову оспівати,
              І таїну її відкрить?
              І я стою, мов онімілий,
              Травневу тишу з ночі п’ю...
              Мабуть, цей край, святий і милий,
              Лиш оспівати солов’ю...

Дивлюсь угору. Небо й тиша.
Я в Отчий дім думки несу...
Небесна земле, Хто опише
Твою омріяну красу?
Хто оцінити сповна зможе
Твій вічний ранок, Чисту й гожу
Любові Божої росу?
              Мовчу. Замовкла пісня квола.
              Едемську велич з неба п’ю.
              Мовчу.
              Бо небо
                            оспівать ніколи
              Не вдасться навіть солов’ю.