Публіцистика

Рут і Ноомі

Якими яскравими та незабутніми образами багата Біблія! Від однієї лише згадки про них віє теплом та радістю. Які хвилюючі історії розкриваються перед нами! Ми переймаємося тривогами та радістю біблійних героїв, співчуваємо їм, вбираємо в себе атмосферу їхнього оточення.

І серед цієї галереї далеких постатей яскравою зіркою горить образ простої дівчини з древнього Моаву — Рут. Її ім’я, життєвий подвиг є втіленням любові і відданості свекрусі та її народові, а слова: «Куди підеш ти, туди піду й я, а де житимеш ти, там житиму й я, народ твій буде мій народ, а Бог твій — мій Бог», стали воістину крилатими.

Дійсно, яку любов треба мати, щоб залишити родину, батьківщину і піти у невідомість, яка не обіцяла нічого оптимістичного! Недаремно історія Рут часто згадується в день шлюбу як взірець для наслідування. І недаремно ця язичницька дівчина, яка за ізраїльським законом майже не мала шансів бути повноцінним членом вибраного Богом народу, стала праматір’ю великого царя Давида, Соломона, а в майбутньому — і Месії.

І на цьому фоні менш виразно вимальовується інший образ — Ноомі, людини, заради якої Рут пожертвувала усім своїм майбутнім, заради якої стала своєрідною «зрадницею» свого народу. Захоплюючись, без перебільшення, героїчним вчинком Рут, ми рідко коли задумуємося над запитанням, чому ж вона так вчинила. Безумовно, головною причиною такого вчинку є любов до свекрухи, яка стала ріднішою за матір. Але ж повинні бути мотиви такої любові, причини, які спонукали невістку так зробити. Звісно, вона не могла переслідувати корисливих цілей — у Ноомі не було за душою нічого, ніякої спадщини, швидше навпаки: попереду лише бідність та невизначеність. Що ж спонукало серце Рут тривожно забитися, коли свекруха почала збиратися в дорогу, що не відпускало її від цієї людини?

Напевне, головною причиною такої поведінки була сама Ноомі та її, тепер уже померла сім’я. Автор розповіді каже, що вони жили на моавських полях близько десяти років. Невідомо, скільки років прожила у цій сім’ї Рут, але ці роки зробили такий величезний вплив на неї, що вона за будь-яку ціну вирішила і далі в ній залишитися. Ми нічого не знаємо про те, як жилося молодій невістці в чужому домі, як до неї там ставилися. Але отой історичний вибір і ці знамениті слова: «Куди підеш ти, туди піду й я, а де житимеш ти, там житиму й я, народ твій буде мій народ...» говорять самі за себе. Ноомі, яка після смерті чоловіка стали хранительницею домашнього вогнища, так зуміла розпалити той вогонь, що біля нього знайшли домашній затишок її невістки. Вони знайшли в тій сім’ї щось таке, яке виявилося цінішим від домашнього вогнища та рідного народу. Вони побачили у свекрусі людину, яку не можна не любити. Можливо, вони не раз знаходили в ній розраду та втіху, можливо, їхні чоловіки так ставилися до них, що у невісток не було причин не любити їхню матір. Життя та поведінка Ноомі так прихилили до неї серця невісток, що коли настала вирішальна мить, одна з них за будь-яку ціну вирішила і далі залишатися з нею. Рут багато років жила, працювала, раділа, сумувала разом з цією сім’єю, вона настільки просякла атмосферою цього дому, що для неї цілком природнім було рішення залишитися з Ноомі назавжди. Вона бачила і відчувала, що вони потрібні один одному. Навіть в момент краху усіх надій та сподівань, коли в Ноомі нічого не лишилося, Рут бачила у свекрусі надійну опору. З іншого боку, розуміла, що вона сама залишається єдиною надією та розрадою для свекрухи. Напевне, Ноомі не раз приходила на допомогу невістці, що та вирішила віддячити їй тим же. Це, безсумнівно, була взаємна любов, повага та довіра. Це були дійсно найрідніші люди.

Але є ще одна причина цього благородного вчинку. Рут виявила бажання проміняти не лише батьківський дім на свекрушин, але й поміняти, якщо можна так висловитися, національність та віру. «Народ твій буде мій народ, а Бог твій мій Бог». Ноомі показала не лише гарний приклад життя та теплого поводження з невістками, вона показало їм свого Бога. Рут, проживши у чужому домі, знайшла в нім не лише людську доброту, вона знайшла живого Бога. Вона не могла не бачити того, як служили Єгові її чоловік, його брат та свекруха. Це справило на неї таке враження, що вона без вагання вирішує служити Богові Ізраїля. Віра у цій сім’ї була справжньою, нелицемірною, і ця щирість у питаннях віри передалася Рут.

Без перебільшення, Ноомі була героєм віри, і ця віра народила другого героя — Рут. І вона як єстафету, передала цю віру далі — аж до Христа...

Ноомі є добрим прикладом не лише для своєї невістки, вона повинна стати взірцем і для нас. Чи ми є тими людьми, яких хочуть наслідувати, з якими хочуть жити, віру яких хочуть перейняти? Чи ми є світлом для світу і сіллю для розбещеного суспільства? Чи є сьогодні серед нас Ноомі. Ноомі, які виховують прекрасних Рут?