Публіцистика

Хороший приклад поганої людини

Притча про несправедливого управителя не завжди зрозуміла читачеві Слова Божого, особливо останні слова: «І пан похвалив управителя цього невірного, що він мудро вчинив. Бо сини цього світу в своїм поколінні мудріші, аніж сини світла» (Лк. 16:8). В цій історії управитель, якого Ісус прямо називає невірним, безперечно є негативним образом. Його вчинки гідні осуду і ми аж ніяк не можемо взяти з нього приклад, хоча пан цього чоловіка і похвалив його за хитрість. Тим не менш, Христос ставить отого несправедливого чоловіка нам за приклада. Чому ж ми можемо навчитися в нього? Як обманювати? Звичайно ж, ні. Ісус мав на увазі інше.

Суть, мораль цієї притчі можна звести до наступного. Людина, яка мала немале положення в суспільстві, мала владу, фінанси, мала можливість жити без проблем, раптом зрозуміла, що в неї під ногами захиталася земля. І відразу ж спрацювала думка: а як мені бути далі? І людська мудрість, чи хитрість, чи лукавство, назвіть як хочете, підказують йому вихід із катастрофічної ситуації: користуючись сьогоднішнім становищем, владою, він робить так, щоб те, що він має сьогодні, перекласти у завтра. Кажучи мовою бізнесу, він робить капіталовкладення у майбутнє. Це є одним із головних принципів як древнього, так і сучасного бізнесу: кошти, які є в мене сьогодні, потрібно вкласти в таку справу, яка буде приносити мені прибуток завтра. Багато хто з людей цей принцип втілюють у життя нечесним, а то і злочинним шляхом. Нерідко можна читати чи чути в новинах інформацію про те, що такий то чиновник, керівник чи високопоставлений представник влади притягнутий до відповідальності за зловживання службовим становищем. Маючи певну владу, така людина різними правдами та неправдами намагається забезпечити собі безхмарне майбутнє.

Часто можна чути від батьків таку фразу: «Поки маю силу, можливість, добру роботу, треба вивчити сина, доньку, вивести їх в люди, забезпечити їм майбутнє». Це хороші капіталовкладення: у дітей. Правда, не завжди вони себе оправдують, нерідко діти підводять батьків, які жертвували собою заради їхнього щастя і власної спокійної старості.

В багатьох цивілізованих країнах широко користуються послугами пенсійних вкладів: кожного місяця працівник відкладає якусь суму, щоб в старості мати додаткову пенсію.

Така людська мудрість. Це зауважив Христос: «Сини цього світу мудріші...» Він не мав на увазі, що ми заради досягнення якоїсь цілі повинні керуватися такими методами, які використовує світ, або отой несправедливий управитель. Він мав на увазі сам принцип духовних капіталовкладень в майбутнє: отак як цей чоловік подбав про свій «чорний день», так і ми повинні дбати про «чорний день», який настане для усього світу. Коли людина здорова, має фізичну силу для праці, забезпечена матеріально, не має особливих проблем, то в більшості випадків мало думає про духовний бік свого життя. Недаремно в народі кажуть: «Як тривога, так до Бога, по тривозі — і по Бозі».

Парадокс: в спокійному житті, коли для цього є всі можливості, ми менше думаємо про свою душу, своє спасіння, про бідних, нужденних, про тих, тих хто гине без Бога. Ми мало думаємо про своє майбутнє, про те, що свого часу нам потрібно буде дати відповідь за своє життя перед Самим Богом. Тому Христос цією притчею закликає нас до того, щоб ми вже зараз, коли маємо добрий час, подбали про своє майбутнє.

В іншому місці Спаситель привів іншу притчу: про дві категорії людей, які стояли перед Богом і давали відповідь за свої вчинки. Як для одних так і для других несподіваними були слова Творця: «Чому ви не відвідали Мене в лікарні, у в’язниці, не дали їсти, пити, а ви — зробили це все Мені». «Коли ж ми тебе таким бачили?» «Те, що ви зробили одному з братів Моїх, те зробили Мені». Ці слова потрібно розуміти ширше: все те добре, що ми можемо зробити оточуючим, ми робимо для Самого Бога. І не тільки для Бога, ми це робимо і для себе, щоб забезпечити собі право увійти у вічне блаженство. Ми, живучи тут, на землі, ніби робимо капіталовкладення у вічне життя нашими добрими вчинками для інших людей. Ми повинні вкладати у це наші фізичні, духовні та емоційні сили, наш час, наші гроші, наше серце і душу.

Слідкуючи за останніми подіями, які мали місце в Україні останнім часом, почув одну думку старшої людини, яка приїхала в Київ на майдан Незалежності. На запитання журналіста, чого він тут, той відказав: «Я вже прожив своє життя і мені небагато залишилося. Але я хочу ще зробити щось доброго для моїх дітей та внуків, щоб вони жили в спокої, під мирним небом». Він турбується про майбутнє своїх дітей. А чи не більш важливо потурбуватися про свою безсмертну душу? Поки Господь дає нам сили, здоров’я, час, свободу, ми їх повинні використати перш за все для того, щоб отримати прощення та вічне спасіння, а потім так жити, щоб наші добрі вчинки мали вагу у вічності. Апостол Павло порівнює наше життя з будівництвом. Ми, як будівельники, зводимо для вічності будівлю. Вона перш за все повинна мати міцний фундамент: Самого Ісуса Христа — це наша віра. А наше практичне життя: це зведення самої будівлі. «А коли хто на цій основі будує з золота, срібла, дорогоцінного каміння, із дерева, сіна, соломи, то буде виявлене діло кожного, бо виявить день, тому що він огнем об'являється, і огонь діло кожного випробує, яке воно є. І коли чиє діло, яке збудував хто, устоїть, то той нагороду одержить; коли ж діло згорить, той матиме шкоду, та сам він спасеться, але так, як через огонь (1 Кор. 3:12-15).

Чи не станеться в нашому житті так, що проживши в благополуччі все життя, ми кінець-кінців виявимося духовними банкрутами? Виявиться, що ми нікого не вклали у майбутнє. Те тимчасове, чим ми користувалися на землі, забереться, а що далі? Чи змогли ми придбати багатство «нетлінне», користуючись багатством «тлінним». Ми знаємо, що є обмінні пункти, які обмінюють гроші однієї держави на інші. Виявляється, що земну тимчасову «валюту», про яку часто віруючі кажуть, що вона нічого не варта, можна «обміняти» на «небесну валюту». Так, ми нічого не можемо взяти з собою у вічність: наших грошей, будинків, автомобілів, здібностей, але все це можемо використати на землі для того, щоб потім взяти у вічності з Божого «банку» неземну валюту.

Останнім часом фінансисти та аналітики за круглими столами обговорюють питання збереження капіталу: у якому вигляді це робити. В доларах, євро, гривнях, акціях, чи у нерухомості? Попробуй вгадай. Слово Боже стосовно цього дає чітку відповідь: найкраще зберігати земні багатства, якими з Божої ласки ми користуємося, у «небесній» валюті. Віддаймо їх на Божу справу, на яку конкретно, нехай підкаже серце і Дух Святий. Віддаймо свій час, свої сили, здібності та можливості на те, щоб через наше життя прославився Господь, щоб все це проросло щедрими процентами у житті інших людей, щоб всім цим ми могли скористатися у Царстві Ісуса Христа.

«Добрий і вірний раб, увійди у радість пана свого».

Назад

 

   "  "