Публіцистика

Сторінки 1 2

Темні сторінки Ісусового родоводу
Чи знаєте ви своїх пращурів, скажімо, у шостому чи сьомому коліні? Впевнений, що більшість з вас зараз героїчно намагається згадати те, чого ніколи й не знав. На жаль, часто наше коріння не дуже глибоко проростає в родинну пам'ять. А от в євреїв це питання було чи не найпершому місці.

Привітання (Іронія крізь сльози)
Рекламою нині не здивуєш нікого. Є реклама надоїдлива, нахабна, корисна, нерідко — смішна. А є і трагічна...Почув якось по радіо в переддень Міжнародного жіночого дня чергове привітання. Адресувалося воно усім жінкам. Через декілька днів натрапив на це ж вітання в обласній газеті. Майже того ж змісту і від тієї ж особи. З першого погляду вітання як вітання — гарне, доброзичливе, святкове. Якби... Якби не одна деталь

Мораль без Христа і Христос без моралі
Людина нерідко буває незадоволеною своїм Творцем. Це зокрема стосується і Божих вимог щодо людської поведінки. І це незадоволення зумів хитро посіяти в серця наших праотців Адама та Єви змій-спокусник. Уже тоді він змусив перших людей засумніватися у добрих намірах Господа. І вони вирішили дещо «підправити» Божі вимоги щодо своєї поведінки.

Людина, яка чекала людину
У древньому Єрусалимі біля, так званих, Овечих воріт була звичайна для того часу та тодішніх звичаїв купальня. Звичайна то звичайна, але в ній було щось особливе. І оте особливе приваблювало туди силу-силену калік та хворих. Час від часу в цю купальню, яка звалася Віфесда, приходив Божий ангел і, збуривши у ній воду, робив її цілющою для людини, яка першою увійде в неї.

Кентавр Содому
Апостол Петро згадує праведного Лота як «змученого поводженням розпусних людей», який «день-у-день мучив свою праведну душу, бачачи й чуючи вчинки безбожні» (2 Пет. 2:7). Справді, не позаздриш становищу, в якому опинився цей чоловік. Будучи праведником, дуже важко кожен день спостерігати гріх та розпусту, що оточують тебе

Ковчег прокляття
У першій книзі Самуїловій ми читаємо про одну із найбільш трагічних сторінок в історії Ізраїлю: взяття ковчегу заповіту ворогами народу Божого филистимлянами (4-7 розділи). Ця подія стала національною трагедією, вона стала причиною смерті одного з великих священиків Божих Ілія. Дійсно, було від чого впасти у відчай, здавалося б, нічого більш ганебного та страшного не могло статися: ковчег Бога Всевишнього, уособлення присутності Бога Єгови серед Ізраїлю тепер в руках ворога.

Єфект вечірки
Лікарі-психологи відкрили одну цікаву особливість людини, яку вони назвали «ефектом вечірки». Суть її полягає в тому, що людина здатна концентрувати свою увагу на тому, що її цікавить в даний момент, не помічаючи всього, що відбувається навколо. Для ілюстрації вони обрали усім знайому вечірку (або будь-яке гучне зібрання людей).

Співчуваючі
Як часто ми, віруючі хочемо, щоб невіруючі з розумінням та повагою ставилися до нашої віри, щоб ми могли мати з ними спільну мову. Особливо з людьми при владі. Як буваємо задоволені, коли вдається прихилити таких осіб. Їх не можна назвати своїми, вони не спішать каятися, але в усьому з нами погоджуються, підтримують нас, хвалять нашу віру, навіть допомагають. Їх можна побачити поряд зі служителями на святкових зібраннях. Вони запрошують церковних служителів на свої святкові заходи.

Співець песимізму, або Проповідник, який ловив вітер
Коли я ще в дитинстві читав книгу Екклезіяста, вона для мене немовби «випадала» із загального складу книг Біблії. Її дух, здавалося, не «вписувався» у загальну концепцію Вічної Книги. Дійсно, коли уважно вчитатися у слова Проповідника, ця відокремленість кидається у вічі. І причиною цього є песимізм автора, яким віє чи не з кожного рядка. Рефреном, повним суму, жалю та розчарування, пронизаний твір автора: «Марнота все та ловлення вітру...»

Рут і Ноомі
Якими яскравими та незабутніми образами багата Біблія! Від однієї лише згадки про них віє теплом та радістю. Які хвилюючі історії розкриваються перед нами! Ми переймаємося тривогами та радістю біблійних героїв, співчуваємо їм, вбираємо в себе атмосферу їхнього оточення. І серед цієї галереї далеких постатей яскравою зіркою горить образ простої дівчини з древнього Моаву — Рут. Її ім’я, життєвий подвиг є втіленням любові і відданості свекрусі та її народові

Велике закриття
17-20 століття з повним правом можна назвати Епохою великих відкриттів. За той період людство дізналося про навколишній світ набагато більше, аніж за всю свою багатотисячну історію. А кінець 20-початок 21 століть вже можна було б назвати епохою Супервідкриттів. І не дивно — на нас ринула така лавина наукової та технічної інформації, у якій ми почуваємо себе, як плавець у розбурханому морі. Але час, у якому ми живемо, без перебільшення можна було б назвати й епохою Великих закриттів.

Єдність у різноманітності
Читаючи Біблію, не можна не помітити одну з її особливостей: велике розмаїття образів. Образів яскравих, багатих, таких, які легко запам’ятовуються і які легко зрозуміти. Не дивно, що багато біблійних фраз стали крилатими, а притчі та образи — джерелом натхнення для поетів та художників. Одним із таких образів, без якого неможливо уявити послання апостола Павла, є образ тіла як Церкви Ісуса Христа.

Чи росте едемське дерево?
Якось колега, прийшовши на роботу, поділилася розповіддю про п’ятирічну доню. Допитливе дівча, напевне, обдумуючи біблійні історії, несподівано задала матері запитання, яке дорослим навряд чи прийшло б у голову. У будь-якому разі я ніколи про таке не задумувався.
— Мамо, а чи росте зараз десь на землі дерево, з якого зірвали плід Адам з Євою?

Гори та долини Божої присутності
«І озвався Петро та й сказав до Ісуса: Господи, добре бути нам тут! Коли хочеш, поставлю отут три шатрі: для Тебе одне, і одне для Мойсея, і одне для Іллі» (Мт. 17:4).Подія, що сталася в житті трьох учнів Христа, схвилювала не лише тих, хто був причетний до неї. І для сьогоднішніх християн ця історія є однією з найулюбленіших: про неї часто згадують, про неї проповідують, отим трьом апостолам заздрять як людям, що удостоїлися бачити славу Божу. І не лише бачити. Почуття, які огорнули душу Петра, Якова та Івана, важко передати. Вони були в такому захоплені, що готові залишитися тут назавжди: «Добре бути нам тут!»

Хороший приклад поганої людини
Притча про несправедливого управителя не завжди зрозуміла читачеві Слова Божого, особливо останні слова: «І пан похвалив управителя цього невірного, що він мудро вчинив. Бо сини цього світу в своїм поколінні мудріші, аніж сини світла» (Лк. 16:8). В цій історії управитель, якого Ісус прямо називає невірним, безперечно є негативним образом. Його вчинки гідні осуду і ми аж ніяк не можемо взяти з нього приклад, хоча пан цього чоловіка і похвалив його за хитрість. Тим не менш, Христос ставить отого несправедливого чоловіка нам за приклада.

Інформаційний терор
Заздалегідь попереджую: у цій статті я буду критикувати своїх колег. Хтось вважає це лицарством, хтось — поганим тоном, ще для когось — це зведення рахунків, а то й грубий піар. Але я все-таки наважуся. Вважаю, що фраза, винесена у заголовок, — не просто вдалий літературний прийом, на який хочу зловити читача. А розумію її буквально. Без усяких переносних значень чи гіпербол. Ми живемо (у прямому розумінні слова) в стані інформаційного терору.

Коли правда очі коле
Якось керівники двох сусідніх держав, створивши тимчасову політично-військову коаліцію, вирішили піти війною проти спільного ворога. А оскільки це відбувалося майже три тисячі років тому на землі Ізраїля, то й підготовка до війни носила своєрідний характер. Обговорюючи між собою деталі майбутнього походу, царі Йосафат та Ахав побажали знати волю Божу щодо їхнього задуму. Відразу ж були запрошені пророки (аж цілих чотириста чоловік), і всі в один голос запророкували перемогу.

Мистецтво вміти жити
Сьогодні, як ніколи, треба вміти жити. І це вміння цінується більше, як вища освіта. Таких людей не люблять, але ті, хто не любить, в глибині душі їм заздрять. Вони вміють отримати вигоду в будь-якій ситуації, виходять сухими з будь-якої проблеми. Про них кажуть: «І у воді не тонуть, і у вогні не горять». Вони задарма або за півціни нічого не будуть робити. З такими людьми не пропадеш. Одним словом, вміють жити!

Мобільна церква
Сьогодні уже нікого не здивуєш тим, що на кожному кроці ми бачимо людей, що говорять по мобільному телефонові. Дивно, якщо в когось його немає. Не дивина, що в багатьох громадських місцях можна побачити таблички-попередження, які наголошують, що тут телефонні розмови заборонені. Не виняток і церква. Все більше і більше служителів вимушені нагадувати прихожанам про необхідність вимкнути телефон при вході в церкву чи дім молитви.

Без рук, без ніг, але з посмішкою
У червні 2008 року вперше відвідав Європу Нік Вуджичич (в англомовних країнах здебільшого його прізвище промовляють Вуджисік). І першою країною була Україна. 24 липня його перша зустріч з українцями відбулася на Театральному майдані Луцька. А далі — Рівне, Тернопіль, Київ. Графік у цього незвичайного юнака дуже щільний та напружений. А відомий він тим, що від народження не має ні рук, ні ніг.

Сторінки 1 2